ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГУЛЯНОК У ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

Перебування дітей у зимовий період на прогулянці дитячого садка є обов’язковим. Взимку планують ходьбу по колоді, снігових валах, метання в ціль та ін., катання на санчатах, лижах та ковзанах. У будь-яку пору року під час прогулянок широко застосовуються рухливі ігри. Якщо дозволяють погодні умови, з метою закріплення та удосконалення навичок в основних рухах, розвитку спритності та швидкості, починаючи з середньої групи,  дітям пропонують виконання вправ у певній послідовності, використовуючи смуг «перешкод» (колода, дуги, обруч для пролізання, ходьба по закопаних у землю автомобільних покришках та ін.). Оскільки названі вправи вже вивчалися з дітьми під час занять, то виконання їх на смузі «перешкод» не викликає особливих ускладнень у дітей.

Значне місце на прогулянці відводиться вправам спортивного характеру, які планують залежно від періоду року: взимку - катання на санчатах, ковзання на льодових доріжках; ходьба на лижах. Регулярно впроваджуючи їх під час прогулянок, можна істотно активізувати рухову діяльність дітей, особливо в несприятливих погодних умовах (низька температура, сніг).

Поряд із вправами спортивного характеру, старшим дітям пропонують ігри з елементами спорту: баскетбол, футбол, городки, бадмінтон, настільний теніс та хокей з шайбою без ковзанів (взимку). Навчання вправ спортивного характеру та елементів більшості спортивних ігор проводиться під час занять з фізичної культури, а закріплюються вони в процесі прогулянок.

Важливим моментом у розподілі ігор та вправ під час прогулянок є чергування фізичного навантаження з відпочинком, більш інтенсивних фізичних вправ з менш рухливими.

При проведенні ігор та вправ слід застосовувати різні способи організації дітей. Так, рухливі ігри вихователь проводить зі всією групою. Кожна гра повторюється 3-5 разів. У вправах спортивного характеру беруть участь також всі діти.

Намагаючись збагатити прогулянки рухливими іграми та фізичними вправами, треба пам'ятати, що рухову активність дітей наприкінці її слід знижувати. Тому незалежно від змісту ранкової прогулянки за 10-15 хвилин до її закінчення рухливість дітей обмежується. Цим забезпечується спокійний перехід їх до обіду та денного сну.

Необхідно доцільно розподіляти рухову активність дітей протягом перебування їх у дошкільному закладі. Особливої уваги потребує друга половина дня, коли часто проводяться малорухливі та спокійні види діяльності у дошкільнят. Тому на вечірній прогулянці слід застосувати більш динамічні засоби фізичної культури (основні рухи, вправи спортивного характеру, ігри, естафети).

У керівництві руховою діяльністю дітей під час прогулянки можна виділити два етапи. Спочатку вихователь виясняє у дитини інтереси до ігор та вправ, взаємовідносини з однолітками, виявляє її рухову підготовленість. Для розвитку самостійної діяльності дітей створюються необхідні умови: своєчасна допомога кожній дитині у виборі гри та вправ, фізкультурних посібників. На цьому етапі застосовуються такі методи та прийоми: спільне виконання вправ дитини зі своїми однолітками, пояснення та показ більш складних елементів рухів, заохочення. Основним напрямком у керівництві руховою активністю дітей у процесі самостійної діяльності є збагачення їх різноманітними рухами.

На другому етапі здійснюється більш інтенсивний вплив вихователя на рухову активність дітей. Малорухливі діти залучаються до діяльності, яка сприяє розвитку інтересу до ігор та фізичних вправ. Дуже рухливих та збудливих дітей спрямовують на вправи, які вимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі), вони стримують їх від значної рухливості і сприяють формуванню уваги та стриманості. Індивідуальний підхід до дітей різних вікових груп повинен застосовуватися з урахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів фізичних вправ.

Вихователю потрібно добре знати стан здоров'я, фізичний розвиток, рухову підготовленість, особливості поведінки та інші показники індивідуального розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності діти в основному самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і за необхідності роблять паузи. Однак слід спостерігати за станом самопочуття дітей, здійснюючи індивідуальне керівництво їх діяльністю.

Індивідуальна робота повинна також спрямовуватися на активізацію малорухливих дітей, покращання фізичної та рухової підготовленості більш слабких дошкільнят. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, вихователь одним з них надає допомогу у виконанні вправ, а іншим нагадує, як їх робити, підбадьорює та оцінює рухові дії. Деяким дітям пропонує відпочити, попереджуючи їх втому та занадто велике перегрівання від рухової діяльності. Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Слід порадитися з лікарем, які вправи їм можна виконувати і в яких іграх брати активну участь. Поступово цим дітям пропонують більш інтенсивні рухи та динамічні ігри.

Треба слідкувати, щоб діти частіше вправлялися у тих способах виконання рухів, якими вони володіють гірше. Підтримувати бажання дитини допомагати своїм одноліткам оволодіти важкою для них вправою.

Таким чином, самостійна рухова діяльність має виняткове значення для формування у дитини звички та потреби у систематичному виконанні фізичних вправ і впливає на всебічний її розвиток. Поряд з закріпленням та удосконаленням різних рухових дій у дітей формується почуття колективізму, виховується товариськість, доброзичливість до своїх товаришів, впевненість у своїх силах.

 

 

Консультація для педагогів:

Соціально-фінансова освіта дошкільників та учнів молодшого шкільного віку: шляхи реалізації завдань

У дошкільних навчальних закладах України сьогодні активно запроваджується соціально-фінансова (економічна) освіта дошкільників.  Це зумовлено реаліями часу: нестабільна економічна ситуація в країні; мала обізнаність з основними економічними процесами; нестача елементарних економічних знань; малі доходи сім'ї; високі комунальні тарифи; недосяжні ціни на найнеобхідніші товари і продукти харчування; діти не навчені економити, а лише споживати та інше.

Дитина вже в дошкільному віці часто стикається з економічними та соціальними проблемами в сім'ї. Їй мало пояснюють, а більше забороняють. Розв'язати проблему браку необхідних економічних знань (значення праці у житті людини, різноманіття професій та їх важливість, значення заробітної плати, планування сімейного бюджету, заощадження та витрати, товарно-грошовий обіг, комунальні послуги і тарифи тощо) допомагає введення до освітнього процесу ДНЗ занять та інших форм роботи і видів діяльності економічного спрямування.

У 114 країнах світу вже діє проект з упровадження Міжнародної програми соціально-фінансової освіти дітей та молоді віком від 3 до 18 років «Афлатун». Слово афлатун  арабського походження і означає «дослідник». Афлатун - це ім'я мультиплікаційного персонажа, веселого і допитливого вогника, який супроводжує дітей на кожному занятті.

Для дітей дошкільного віку - від 3 до 7 років розроблена окрема програма під назвою «Афлатот». Програма створена Міжнародною організацією «Афлатун» (Нідерланди), заснованою у 2005 році.  16 листопада 2015 року підписано Меморандум про співпрацю у сфері дошкільної освіти між МОН України  та МО «Афлатун» (Нідерланди).

Сьогодні МОН України спонукає педагогів до впровадження в освітній процес соціально-фінансової освіти дошкільників 3-6(7) років. Видано наказ МОН України від 22.01.2016 р. №46 «Щодо впровадження основ соціальної і фінансової освіти дітей дошкільного віку» (Див. «ДВ» №3\2016), відповідно до якого зазначений напрям роботи вже реалізується у 81 ДНЗ в 16 регіонах України.

Активне впровадження соціально-фінансової освіти дошкільників в Україні  розпочалося зі шкіл та дошкільних навчальних закладів м. Вінниці й принесло досить позитивні результати. Кращий досвід вінницьких колег вже був представлений на міжнародних і регіональних конференціях, форумах, зустрічах у Найробі (Кенія), Варшаві (Польща), Тбіліссі (Грузія), Лісабоні (Португалія), Амстердамі (Нідерланди).

Основні завдання соціально-фінансової освіти дошкільників:

- уточнювати та розширювати уявлення дітей про світ речей та предметів, якими користується людина і які є результатом її праці;

- формувати знання про працю як джерело добробуту;

- виховувати ощадливе ставлення до людської праці, вміння раціонально розподіляти ресурси;

- розширювати розуміння понять «бережливість», «ощадливість»;

- формувати елементарні економічні знання та уявлення про поняття «економіка», «бізнес»;

- ознайомлювати з грошовою одиницею України та валютами інших держав; - поглиблювати знання дітей про торговельні осередки, банк та його функції, про товарно-грошові відносини.

Основні форми роботи в ДНЗ для реалізації завдань соціально-фінансової освіти дошкільників:

-       тематичні та інтегровані заняття (ознайомлення з професіями; праця батьків; раціональне використання природних ресурсів; комунальні послуги і тарифи; корисні копалини; продукти харчування; предмети побуту і вжитку; наші помічники; особисті речі та догляд за ними; ліс і його багатства; поведінка в природі; небезпечні ігри та іграшки; особиста безпека вдома; вартові здоров'я; хліб - всьому голова; вода - сік життя тощо);

-       тематичні мультимедійні презентації;

-       екскурсії в природу;

-       спостереження за працею дорослих;

-       екскурсії до різних установ та торговельних об'єктів, на підприємства;

-       бесіди;

-       розглядання тематичних картин, плакатів, ілюстрацій;

-       дидактичні ігри економічного спрямування;

-       сюжетно-рольові ігри;

-       художня праця;

-       конструктивно-будівельні ігри;

-       читання творів художньої літератури;

-       вирішення проблемних ігрових ситуацій;

-       економічні вікторини, розваги;

-       художньо-продуктивна діяльність тощо.

Основні шляхи реалізації завдань соціально-фінансової освіти дошкільників:

1.  Створення відповідного розвивального предметно-ігрового середовища:

 -       дидактичні та настільно-друковані ігри про професії дорослих, інструменти та знаряддя праці;

-       сюжетно-рольові ігри («Будівельники», «Лікарня», «Аптека», «Водії», «Міні-маркет», «Перукарня», «Пожежники» та ін.);

-       посібники для занять та індивідуальної роботи на теми: «Моя сім'я», «Світ професій», «Світ меблів», «Предмети побуту», «Світ транспорту», «Рослинний і тваринний світ», «Світ грошей», «Світ товарів», «Моє селище», «Моя країна» та ін.;

-       збірки книжкових видань соціально-економічного спрямування: малого фольклору, віршів, казок, оповідань;

-       скринька власних заощаджень вихованців (від власних концертів та театралізацій, виручки за творчі поробки та ін.);

-       карта України з умовними позначеннями економічних і природних ресурсів;

-       знаряддя праці для  куточка природи та праці в природі;

-       матеріали та обладнання для художньої праці і самостійної художньої діяльності дошкільників;

 

-       групові та садові міні-музеї: (селища та його пам'ятних місць; народної іграшки (з глини, дерева, сиру, тканини, ниток, соломи; іграшкова техніка; порцелянові та пластмасові ляльки; старовинні ялинкові прикраси); хліба та солі; корисних копалин; електрики; писанки; виробів місцевих умільців; ляльок-мотанок; витинанки; вишиванки; національного одягу; української оселі; народних музичних інструментів; видатних громадян селища; виробів умільців (з глини, соломи, лози, тканини, паперу, дерева); природи рідного краю;  фото-зустрічей з учасниками бойових дій; народних символів; з народознавства та історії України та ін.).

 Поради батькам щодо попередження конфліктних ситуацій. Детально...

Особливості

соціально-економічної освіти

дошкільників

     До системи заходів з економічного виховання залучати дітей молодшого, середнього та старшого дошкільного віку, використовуючи при цьому різні форми організації їх життєдіяльності. Так, у роботі з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку переважають ігрові методи, зокрема дидактичні ігри економічного спрямування, а зі старшими дошкільниками тематичні заняття з економіки.

    Важливо зазначити, що роботу з соціально-економічного виховання слід упроваджувати в освітній процес не фрагментарно, а системно, що передбачає поступовий перехід від засвоєння найпростіших до складніших понять.

Під час вивчення нових слів та складних термінів  активно використовувати технологію мнемотехніки та практикуємо опрацювання з дітьми літературних творів. Відомі дітям казкові сюжети змінюємо так, аби вони розгорталися перед дошкільниками як проблемні економічні ситуації. Розв'язання таких ситуацій сприяє розвитку логіки та комунікативних здібностей дітей.

     Засвоїти складні економічні поняття дітям допомагають казкові персонажі, які є частими гостями на занятті.

     Залежно від поставлених освітніх та розвивальних завдань треба  обирати  відповідний вид діяльності дошкільників — ігрова, трудова чи художньо-продуктивна.

     Скажімо, засвоєння знань зі сфери фінансів, зокрема ознайомлення з поняттями «гроші», «ціна», «вартість», «обмін», «продаж» тощо, ефективніше відбувається під час проведення дидактичних, настільно-друкованих та сюжетно-рольових ігор. Тоді як усвідомлення того, чому слід поважати результати праці людей, діти найуспішніше засвоюють у процесі трудової та різних видів художньо-продуктивної діяльності.

 

 

Заняття як провідна форма організації роботи з економічної освіти

     Як свідчить досвід, найефективнішими щодо соціально-економічної освіти є такі форми роботи з дітьми, як-от:

•          тематичні заняття різних видів;

•          екскурсії;

•          дидактичні та сюжетно-рольові ігри;

•          ігрові імпровізації;

•          ігри-стратегії;

•          презентації індивідуальних проектів;

•          драматизація казок;

•          художньо-продуктивна діяльність.

      Так, у цікавій формі можна організовувати для дітей заняття-подорожі, заняття-екскурсії, заняття-бесіди, економічні вікторини тощо.

     На різних етапах формування економічної обізнаності дошкільників заняття з дітьми має різну структуру. Утім основними його структурними частинами є такі:

•          вступ-підготовка до сприймання матеріалу;

•          термінологічна частина - розкриття основних понять, які будуть використані на занятті;

•          ігрова апробація матеріалу -

-          для молодших дошкільників-переважно дидактичні ігри;

-          для дітей середнього дошкільного віку-ситуативні ігри;

-          для старших дошкільників-сюжетно-рольові ігри;

•          варіативна частина-проведення різних форм роботи з дітьми на вибір вихователя: завдання з образотворчої діяльності, вправи на формування математичних уявлень, ознайомлення з довкіллям тощо;

•          заключна частина-підбиття підсумків, оголошення домашнього завдання.

 

     На кожному етапі педагог проводить різні ігри економічного спрямування залежно від віку та рівня економічної компетентності дошкільників.

Міжнародний день заощадження

     Кожного з нас батьки з дитинства привчали заощаджувати, однак мало хто знає, що існує навіть свято, присвячене раціональному використанню коштів та інших ресурсів. Це Міжнародний день заощадження, який відзначають 31 жовтня.

     Історія свята розпочалася в Мілані, коли в жовтні 1924 року представники ощадних банків із 29 країн світу зібралися на Перший міжнародний конгрес. Саме учасники цього конгресу запропонували започаткувати свято заощадження. За їхнім задумом, цей день мав нагадувати людям про необхідність економити особисті кошти та накопичувати заощадження. Однак досить швидко свято набуло значно ширшого значення. І нині воно символізує також дбайливе ставлення до власного здоров'я, речей, довкілля.

Як відзначити в дитячому закладі

            Цього дня коротко ознайомте дошкільників зі змістом та історією свята і запропонуйте їм долучитися до його відзначання. Поясніть дітям, що речі — це результат праці багатьох людей, а ресурси для виготовлення цих речей — обмежені. Підведіть дошкільників до висновку: якщо дбайливо ставитися до предметів побуту та інших речей, то вони не так швидко стануть непридатними для використання і не доведеться витрачати гроші на купівлю нових. А щоб діти не лише зрозуміли, а й усвідомили сенс економії, запропонуйте їм пограти в сюжетно-рольові ігри економічного спрямування, як-от: «Супермаркет», «Ринок», «Рекламне агентство», «Салон краси», «Кафе».

      Організуйте хвилинку творчості та спонукайте дітей створити плакат: «Не купуй! Краще — сам приготуй, побудуй чи намалюй». Певні, діти запропонують чимало цікавих ідей, як можна скоротити кількість непотрібних покупок.

Спробуйте обговорити з дітьми проблемні ситуації і допомогти зробити правильний вибір:

·         Що обрати-нову дорогу сукню/сорочку чи похід у театр ?

·         У дідуся зламалися окуляри. Він не може читати. Що робити?

·         Дівчинка, загубила ляльку під час прогулянки. Як їй допомогти?

      Поясніть дітям, що дбайливо ставитися потрібно не лише до власного одягу, іграшок та інших речей, а також до природних ресурсів-води, електроенергії, тепла і навіть холоду. Обговоріть те, що запаси прісної води на планеті Земля  зменшуються, а згодом можуть вичерпатися зовсім, якщо їх нераціонально використовувати. Запитайте дітей, що вони можуть зробити, аби вода на нашій  планеті не закінчилася. Разом з дітьми сформулюйте правила бережливого використання води в побуті. На додачу організуйте рейд-контроль по приміщеннях  дитячого садка під девізом «Збережи краплинку!», аби з'ясувати справність кранів. Підготуйте та розмістіть біля кожного крана — краплинку, що нагадуватиме про ощадне використання води. А щоб діти  усвідомили, як вода впливає на життя всього живого, запропонуйте їм переглянути мультфільм «Біжи, струмочку!» (союз мультфільм, 1963).

     Згадайте і про заощадження електроенергії.  Спонукайте дітей поділитися досвідом. За потреби ставте навідні запитання. Узагальніть правила ощадного використання електроенергії, як-от вимикати світло, виходячи з кімнати, та побутові прилади, якими ніхто в певний момент не користується тощо. За бажанням об’єднайте їх у формі колажу. Обговоріть,  що в холодну пору року слід щільно зачиняти вікна, аби зберегти тепло.

     Запитайте дошкільників, чому потрібно швидко брати продукти харчування в холодильнику і зачиняти його двері. Поясніть, що так ми зберігаємо холод. Адже коли двері холодильника відчинені, холод намагається «втекти». А його слід затримати всередині, аби він охолоджував продукти харчування, а не приміщення.

 

Ідеї для святкування в родині

    Навчати дошкільників дбайливо ставитися до речей мають і батьки. Тому долучіть їх до святкування Міжнародного дня заощадження.

     Запропонуйте батькам організувати в родині День без покупок. Порадьте провести цей день у родинному колі, відмовившись від відвідування будь-яких магазинів. Такий експеримент спонукатиме батьків замислитися, що саме для них є найбільшою цінністю - гроші чи любов близьких людей, нові модні речі чи позитивні емоції, які можна розділити з найдорожчими.

     Для цінителів культурних заходів також є  ідея-відзначити свято Заощадження походом у театр. Однак і тут пам'ятайте-жодних магазинів!

     Мабуть, у кожному домі є зламані іграшки. Що з  ними робити? Викинути, віднести в темну комору чи нехай дитина грається такими? Запропонуйте батькам організувати вдома іграшкову лікарню і разом з дітьми «полікувати» всі зламані іграшки. У пригоді стануть клей, ножиці, картон, папір, голка, нитки, гудзики та інші матеріали, що є в кожній родині. Для дітей це буде добрий практичний урок заощадження. 

 

 

Руховий режим дітей під час прогулянок в зимовий період

Серед багатьох чинників, які впливають на стан здоров'я і працездатності дітей дошкільного віку, руховій діяльності належить особливе місце так, як рухова діяльність - це біологічна потреба організму, від якої залежить фізичний та загальний розвиток дитини.

Рухова активність формує у дітей потребу в здоровому способі життя. Щоб досягти оптимального рухового режиму в нашому дошкільному навчальному закладі створено розвивальне фізкультурне-оздоровче середовище. Для занять на свіжому повітрі об лаштований спортивний майданчик, бігові доріжки, спортивно-ігрове обладнання.

В руховому режимі перше місце займають ранкова гімнастика, рухливі ігри та фізичні вправи на прогулянці, фізкультхвилинки на заняттях. З метою оптимізації рухового режиму впроваджені оздоровчий біг на свіжому повітрі, ходьба по масажерах, гімнастика після денного сну. В основу рухового режиму в закладі покладено принцип індивідуального-диференційного підходу до кожної дитини.

 

Врахування метеорологічних та погодних умов при організації прогулянок

Проведення фізкультурних занять та прогулянок на свіжому повітрі в зимовий час потребує особливої уваги від вихователя, інструктора по фізкультурі та контролю медичної сестри. Обов'язково потрібно продумувати організацію проведення прогулянок та занять. Перш за все необхідно медичній сестрі звернути увагу в зимовий час на температуру повітря, вологість, швидкість руху повітря. Для цього обов'язково при вході до ДНЗ потрібно розмістити термометр для контролю за температурою повітря на вулиці.

 При організації прогулянок у зимовий час керуємось Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів від Наказ МОЗ № 234 від 24.03.16 року. Прогулянки на відкритому повітрі повинні проводитися не рідше 2 разів на день. Оптимальний час перебування на відкритому повітрі від 3,5 - 4 години на день з достатньою руховою активністю, дітей одягаємо в зимові куртки, шуби, комбінезони - 4-5 шарів одягу. При цьому на прогулянках діти граються в ігри з середньою руховою активністю. Основними причинами скорочення тривалості перебування на свіжому повітрі є погіршення самопочуття, порушення стану здоров`я дітей, ускладнення метеоумов. При подальшому знижені температури рухова активність збільшується. Прогулянки на вулиці дозволяється проводити при температурі повітря не нижче -16 °С і швидкості руху повітря понад 7м/сек, тому що несприятливі умови погоди відображаються на загальному стані дитини.

 

Гігієнічні вимоги до одягу, взуття

Для забезпечення рухового режиму на прогулянці велике значення має правильний підбір одягу та взуття. Одяг має відповідати росту дитини, забезпечувати вільний рух. Тому медичній сестрі слід контролювати, як одягнені діти на прогулянці, чи не перегріваються вони. Нераціонально підібраний одяг погіршує стан дитини, знижує його працездатність. Тому для збереження теплообміну необхідно, щоб одяг був з хлопкових тканин, трикотажних, шерстяних, які добре вбирають вологу.

При проведені контролю за організацією прогулянки взимку звертати увагу на дітей частохворіючих, дітей після переносних захворювань. Їм потрібно займатись в більш теплішому одязі, взуття підбирати відповідно до розміру стопи, щоб не стискало ногу і не погіршувався кровообіг. Після фізкультурного заняття на вулиці чи прогулянки взимку, медсестра або вихователь спостерігає, хто з дітей перегрівся. Обов'язково потрібно розтерти дитину і переодягнути в сухий одяг, звернути увагу на руки (теплі, чи холодні), кому після прогулянки необхідно просушувати одяг чи взуття.

 

Гігієнічні вимоги до проведення рухливих ігор на прогулянці

В холодну погоду на початку прогулянки дається біг, який збільшує кровообіг і зігріває дітей, але помірний, щоб не було перегріву. Рухливі ігри взимку повинні будуватись на знайомих дітям рухах (біг, ходьба, стрибки), які заставляють працювати всі м'язи, і тим самим зігрівають весь організм.

Дуже важливо в морозну погоду чергувати біг з ходьбою, приділяти увагу естафетам. Діти під час естафет жваві, бадьорі, підстрибують, плескають у долоні.

Важливо правильно на прогулянці чергувати вправи і відпочинок, але під час відпочинку діти не повинні залишатись нерухомими. Здійснюючи спостереження за прогулянкою, медсестра слідкує за вихователями, як здійснюється ними підхід до дітей більш повільних, як стимулюють їх до більшої активності, дають їм завдання, підбадьорюють, дуже рухливих стримують.

Ослабленим дітям потрібно надавати менше навантаження, зменшуючи число повторень вправ, скорочувати їх в рухливій грі, зменшувати час бігу і замінювати його ходьбою. Діти після хвороби і ті, що нещодавно вступили до дошкільного закладу, виходять на прогулянку зі всією групою.

Важливим для зберігання фізичного здоров'я дитини є правильне поновлення фізичної активності після хвороб. Для цього необхідною умовою є дотримання орієнтовних термінів поновлення занять з фізкультури.

Взимку для прогулянки добираються такі рухи, які відповідають кліматичним умовам. Якщо достатньо снігу на прогулянці, то більше уваги потрібно приділяти ходьбі на лижах, їзді на санчатах, грі в сніжки, хокей.

В зимовий час при проведенні прогулянок не рекомендується проводити ігри зі співами, віршами, так як це приводить до вдихання великої кількості холодного повітря і може викликати захворювання верхніх дихальних шляхів. Обов'язково потрібно привчати дітей правильно дихати через ніс.

Структура прогулянки в групі дітей молодшого дошкільного віку взимку:

-  Спостереження 5-6 хв

-  Ігри з природнім матеріалом

-  Ходьба і нешвидкий біг у колоні у великому колі, позначеному зафарбованою водою на снігу

-  Гра в сніжки «Хто швидше заліпить коло»

-  Катання парами на санчатах (відстань 20м)

- Гра «Знайди свою пару» з нешвидким бігом

- Ходьба

- Відпочинок, самостійні ігри дітей

- Трудові доручення (тривалість 20 хв)

 

Пам'ятки щодо організації рухового режиму в ЗДО

1.   Створюйте умови для різноманітної рухової активності.

2.   Залучайте дітей до активної рухової діяльності на прогулянках.

3.   Хваліть не лише дитину, яка легко і швидко виконала вправи, а й ту, яка вирізняється гіршою координацією рухів, має надлишкову вагу, проте виявила старанність, доклала особистих зусиль.

4.   Враховуйте, що кожна дитина набуває рухового досвіду в притаманному для неї темпі, в залежності від рівня її рухливості, віку, природних можливостей.

5.   Реалізовуйте індивідуальний та диференційований підходи.

6.   Добирайте вправи, ігри з урахуванням роботи і відпочинку м'язів.

7.   Проводьте чергування вправ з масажем.

 

8.   Пам'ятайте, що діти, які значну частину часу проводять на свіжому повітрі, - енергійні, бадьорі, життєрадісні. В них, зазвичай, добрий апетит і міцний здоровий сон.

ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Сьогодні почула діалог матусь біля дитячого садочка. Одна з них розповідала, що її 5-річна Катруся з двох років читає, рахує, знає алфавіт, розв’язує нескладні математичні задачі, тому вона має намір віддати її цього року до школи. Інша дивувалася інтелектуальним здібностям Катрусі і шкодувала, що її Марійка так не вміє.  

Отже, чи справді набуті дитиною навички в письмі, читанні, рахунку означають її повну готовність до школи?

Важливо, щоб у малюка сформувалася соціально-психологічна готовність до навчання, вміння тривалий час концентрувати увагу, з’явилася здатність до довільного запам’ятовування, потреба і інтерес до пізнання нового”.  Батьки, переговоривши з вихователями повинні впевнитися у знаннях, уміннях і навичках власної дитини, дуже часто саме батьки недооцінюють або перебільшують рівень можливостей свого малюка. “Рішення про те, чи стане дитина  цьогоріч першокласником, батькам варто приймати разом зі спеціалістами – педагогами та психологами, – орієнтуючись насамперед на особливості розвитку малюка. Дитина повинна бути готова фізично, інтелектуально, психологічно, соціально та емоційно.

Фізіологічна готовність дитини до навчання у школі. Це означає, що в неї має бути розвинений на певному рівні скелет. В дошкільному віці (зазвичай у 5-6 років) у дітей відбувається «стрибок у зрості», що полягає у суттєвому видовженні рук і ніг. Філіппінський тест точно характеризує біологічний вік. Треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще надто короткі.

Тест відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Вікові межі у всіх дітей різні, хтось у 5 років може виконати цей тест, а хтось – у 7. Але якщо дитина виконала філіппінський тест, це не означає, що вона вже готова до навчання в школі.

Філіппінський тест допоможе вам визначити лише один із показників шкільної зрілості – ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі.

Також зверніть увагу на зуби дитини. А саме їх відсутність. Норма – коли випало чотири молочні зуби. Дивуєтесь,  який зв’язок між навчанням та зубами? Так-от, з дозріванням зубів дозрівають центри, які відповідають за дитячу психомоторику.

Перевірте і кісткову зрілість. Покладіть руку дитини на стіл, і нехай вона почергово піднімає пальчики від мізинчика до великого. Зробити це непросто. Якщо ваша дитинка вміє так робити,  це означає,  що кісткова тканина розвинена і малюк витримуватиме навантаження з письма.

Для діагностики знань майбутніх першокласників часто використовують тест Керна-Ірасека. Він складається з трьох завдань: наслідування письмовим буквам, змальовування групи точок, малювання чоловічої фігури за уявленням. Результат оцінюють за п’ятибальною системою, а потім обчислюють сумарний підсумок усіх трьох завдань.

Ця методика дає змогу визначити рівень розвитку дрібної моторики, схильність до оволодіння навичками письма, рівень розвитку координації рухів руки і просторової орієнтації. Виявляє загальний рівень психічного розвитку, рівень розвитку мислення, вміння слухати, виконувати завдання за зразком, довільність психічної діяльності.

Коли йдеться про інтелектуальну готовність, то тут має бути елементарний рівень математичних знань, знань про довкілля, навички письма, читання. Також дитина має бути готова емоційно, вміти вислуховувати людину, зрозуміти, що є час для гри, а є для навчання, має усвідомлювати, що є встановлені правила. Повинна  вміти домовлятися з однолітками, знати правила гри, діяти в команді.

У дитини до шести-семи років має бути чітка мотивація, чому саме вона хоче йти до школи.  Деякі батьки вважають, що чим раніше дитина пішла до школи, тим краще. Це помилка. Якщо психіка малюка ще не дозріла, шкільні навантаження можуть стати причиною перевтоми, нервового збудження та агресії.

 

Вчитель для першокласника – це особлива людина. Від того, яка це людина, залежить чимало у житті дитини. А талановитий вчитель може працювати і у звичайній школі і у гімназії. Зважте всі “ЗА” та “ПРОТИ” і зробіть правильний вибір. Від цього залежить майбутнє вашої дитини!.

ЗНАЧЕННЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розви­ток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, адже в його основі — гра, а це для малюка — найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються.

Театралізовані ігри позитивно впливають на емоційну сферу дитини, вони акумулюють життєву мудрість, оптимізм, енергію народу. Театр — це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та образотворчого мистецтва.

Театралізовані ігри приносять величезну користь для духовного ви­ховання, становлення характеру дитини, прищеплення їй найкращих рис, сприяють утвердженню себе в суспільстві.

У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки.

Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовиражен­ня особистості. Тут формуються моральні якості, долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти напруженість, подолати сумніви стосовно себе, повірити у власні можливості; невгамовним та неорганізованим — навчитися витримки.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його складовими через образи, фарби, звуки. Завдяки цій діяльності в дошкільників більш інтенсивно розвиваються пізнавальні інтереси, удо­сконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), активізується мовлення, формується культура міжособистісного спілкування, розширюється світогляд.

Отже, театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дошкільника.

 

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Організація театралізованої діяльності в дошкільному навчальному за­кладі попередньо має на меті визначення певної цілі та завдань, які необхідно реалізувати педагогічному колективу. Метою нашої роботи є: залучення дітей до творчої діяльності шляхом ознайомлення з театральним мистецтвом, використання театралізації для розвитку творчих, акторських та сценічних здібностей вихованців, формування в них мовленнєвої компетентності, навичок театрально-виконавської діяльності, ознайомлення дошкільників із театром як установою, з професійною діяльністю його працівників.

Щоб реалізувати зазначену мету, педагогічному колективу необхідно вирішити такі завдання:

·         ознайомити дітей зі специфікою театрального мистецтва, формувати в них емоційно-ціннісне ставлення до театру;

·         виховувати зацікавлене та відповідальне ставлення до підготовки, проведення та оцінювання театралізованої діяльності;

·         учити дітей сприймати й розуміти композицію та особливості літературного твору, розвивати уявне мислення;

·         розвивати вміння «входити в образ» та спонукати перебувати в ньому до кінця театралізованого дійства;

·         формувати виразне та дикційно чисте сценічне мовлення;

·         удосконалювати вміння та навички дітей у передачі характерних особливостей різних художніх образів;

·         допомогти дошкільникам оволодіти акторськими, сценічними здібнос­тями (мімікою, жестами, інтонацією, пантомімою) в міру їх індивідуально-вікових особливостей;

·         усвідомлювати колективний характер дієтворення у процесі підготовки театральної вистави, важливість партнерства в ігровій взаємодії, оволодіння навичками спілкування та колективної творчості;

·         стимулювати прагнення дитини самореалізуватися, самоствердитися.

СТВОРЕННЯ УМОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ  ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для організації театралізованої діяльності в нашому дошкільному закладі у всіх вікових групах створено куточки театралізованої діяльності, в яких розміщено ширми, різні види театру – ляльковий, пальчиковий, настільний.

Для театралізованої діяльності зібрано костюми для героїв різних казок, маски, шапочки; різноманітний реквізит: кошики, посуд, муляжі фруктів, овочів; предмети побуту та вжитку тощо. Декорації, реквізит, костюми є загальнодоступними для всіх педагогів навчального закладу й використовуються відповідно до змісту казок.

Робота з дітьми проводиться систематично й послідовно з поступо­вим ознайомленням дошкільників зі сценарієм вистави, вивченням слів героїв та вправлянням їх в оволодінні вміннями й навичками, необхідними для проведення театралізації. Тривалість дитячої діяльності визначається поставленими завданнями, активною дитячою працездатністю, зумовленою віковими та індивідуальними особливостями.

Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки.

 

ПІДГОТОВКА ГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять.

У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис.

Подальша робота на цьому етапі проходить шляхом поступового поглибленого вивчення художнього тексту завдяки використанню різних видів переказу (за ролями, вроздріб тощо), бесіди за змістом та бесіди, що спрямовані на аналіз зовнішніх проявів емоційного стану персонажів за допомогою використання ілюстрацій та відповідних запитань до них: «Який настрій у хлопчика, дівчинки?», «Як ти про це дізнався?», «Про що свідчить вираз обличчя (поза, хода, рухи)?..».

У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. Застосування такого комплексу прийомів дає змогу уникнути монотонності в мовленні дітей, що виникає внаслідок механічного заучування тексту ролі без проникнення й відтворення почуттів героїв.

У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо.

На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо).

Після такої підготовчої роботи дітям пропонується драматизувати фраг­мент літературного твору за їхнім вибором, у ході якого вони вправляються в самостійному пошуку й використанні засобів виразності.

Структура занять змінюється залежно від ступеня ознайомлення дітей із літературним твором. На перших заняттях, де основна увага приділяється ознайомленню дітей із текстом художнього твору, може не бути підсумкової частини — вправляння дітей у драматизації частин твору. Якщо дітям відо­мий твір (ознайомлення проводилося на занятті з художньої літератури або в повсякденному житті), то проведення підсумкової частини заняття займає більше часу.

 

МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД ТА ОЗВУЧУВАННЯ ВИСТАВ

Паралельно із підготовкою літературної частини вистави необхідно здійснювати музичну підготовку. Зазвичай усі спектаклі в дитячому театрі проходять із музичним супроводом, який виконує музичний керівник. У театрі до цієї діяльності заохочуються і старші дошкільники. Вони з особливим захопленням супроводжують виступи артистів акомпанементом шумових та ударних музичних інструментів: металофонів, ксилофонів, барабанів, маракасів, саморобних тріскачок, баночок із різноманітним наповненням) тощо; голосових звукових ефектів на кшталт: посвистування, шипіння, завивання, кряхтіння, цокання язиком, вдихи — видихи тощо.

Використання цього звукового арсеналу дає можливість передати звуки навколишнього світу та природи: спів птахів, шурхіт листя (шелестіння папером), завивання вітру (дмухання в пусту пляшку або трубочку); рипіння снігу (скрип мішечка з крохмалем) і багато інших звуків, що допомагають зробити дитячу виставу захопливою та цікавою.

Є ще й інший спосіб озвучування ролей, коли за кожним персонажем вистави закріплюється один музичний інструмент, який найбільш вдало передає характерні особливості героя. Наприклад:

-         для озвучення мишки можна використати дзвіночок або трикутник, які найбільш вдало відтворюють шурхіт, що супроводжує переважно це звірятко;

-         звуки ходи ведмедя можна озвучити за допомогою барабана. Глухі удари по ньому асоціюються з важкою ходою ведмедика. Також можна використати тріскачку, звуки якої асоціюватимуться у глядачів вистави з тріскотінням кущів;

-         кастаньєти створюють звук, який нагадує «шльопки». Вони найбільш вдало підійдуть для озвучення жабки, яка стрибає по воді;

-         Курочку Рябу можна озвучити за допомогою тріскачок із різним наповненням. Одночасне промовляння слів «куд-ку-дах-тах-тах» і ритмічне струшування тріскачкою передають квоктання курки та шум змахів крил.

Виконувати партії цих музичних інструментів доручаємо дітям із спеці­ально організованого оркестру. Під час реплік конкретного персонажа діти з оркестру мають швидко зреагувати і створити для них інструментальний супровід.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВ

Підсумком усієї підготовчої роботи стає гра-драматизація — дитяча вистава, на перегляд якої у спеціально відведений час у другу половину дня приходять подивитися вихованці дошкільного закладу та батьки маленьких артистів.

І ось настає казковий час… Діти в театральних костюмах і гримі займають свої місця на сцені й за кулісами, глядачі нетерпляче очікують початку вистави. За сигналом педагога починається чарівне дійство… Юні актори, «перевтілившись в образ», беруть участь у колективній грі. Старанно, у міру своїх індивідуальних можливостей, за допомогою міміки, жестів, зміненого голосу, інтонації вони передають характерні риси свого персонажа, своє ставлення до нього. Доречно, якщо кожна дитина знає текст усіх дійових осіб, вчасно озвучує репліку відповідно до обраної ролі, вступає в ігрову взаємодію. Коли трапляється ситуація, що дошкільник забуває слова, то йому на допомогу завжди приходить педагог.

Дуже важливо, щоб усі вихованці групи брали активну участь у виставі. Якщо ролей не вистачає, то вистава повторюється кілька разів із новим складом акторів. Це заохочує до участі в театралізованій діяльності всіх дітей, стимулює розвиток їхніх художньо-творчих здібностей, реалізує бажання.

У вихованні дітей нема дрібниць, тому не менш важливим є виховання дитини-глядача. С. Михалков писав, що хороший глядач, як і хороший актор, повністю перевтілюється в героя. Таким ідеальним глядачем є майже кожна дитина. Під час перегляду вистав малята співпереживають героям, шукають шляхи вирішення складних ситуацій, висловлюють співчуття ображеним, водночас вони виражають емоції, властиві дійовій особі чи улюбленому персонажеві.

Після перегляду вистави педагоги повинні провести із дошкільнятами бесіду, щоб виявити: чи зрозуміли вони зміст вистави; позитивні й негативні вчинки героїв; хто з героїв найбільше сподобався… Адже перегляд театралізацій стимулює пізнавальну активність дітей, розвиток їхніх інтелектуальних інтересів, мотивує до прояву співпереживання, взаємодії в колективі, форму­вання товариських відносин.

 

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Показниками ефективної організації театралізованої діяльності дітей середнього дошкільного віку є: здатність дитини активно взаємодіяти з дорослими та однолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; спроможність наслідувати, імітувати голоси тварин, птахів під час театралізацій окремих епізодів казок та драматизації літературних творів; уміння доречно імітувати рухи, жести персонажів; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літературних творів.

 

До комплексу вмінь, що засвідчують компетентність дітей старшого дошкільного віку у сфері театралізованої діяльності, належать такі з них: організовувати самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів; брати участь в інсценуванні відомих казок; ідентифікувати почуття і вчинки персона­жів із власними діями; проявляти власну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ; запам’ятовувати сюжетну послідовність, своєчасно включатися в дію; використовувати музично-пластично-пісенний досвід під час театралізації різних творів літературних жанрів. Діти отримають знання про театр як мистецький заклад у межах програми.

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

            З упевненістю можна сказати, що кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. Багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складний та багатогранний світ мистецтва.

Світ мистецтва безмежний. Пізнавати його ми будемо не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи з дошкільного навчального закладу, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людини якість – любов до мистецтва, до прекрасного. Зорові образи, створені мистецтвом, легко запам’ятовуються й залишаються в пам’яті надовго. Вони збагачують емоційний світ, учать яскравіше сприймати навколишнє життя.

Витоки творчих сил людини йдуть із дитинства, з того часу, коли творчі прояви часто мимовільні та життєво необхідні. Дитяча художня творчість має свої особливості, тож необхідно навчитися керувати особливостями її виявлення, розробляти методи, що пробуджують та розвивають дитячу творчість. Під поняттям розвитку творчої активності дитини ми розуміємо якісні зміни в пізнавальній діяльності дітей, що відбуваються внаслідок розвитку вмінь та навичок мистецької діяльності. Науковці відводять значну роль заняттям художньою діяльністю, а також усій виховній роботі з дітьми щодо розвитку в них уміння сприймати красу в навколишньому світі та в творах мистецтва, які відіграють велику роль у загальному і творчому розвиткові дитини. Інтерес до образотворчої діяльності дітей зумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не послаблюється, а ще більше зростає.

Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва.

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від правильного керівництва з боку дорослих. Великого значення в організації образотворчої діяльності дітей набуває вміння вихователя пов'язати особливості створення художнього образу в мистецтві з власне художньою діяльністю дітей; адаптувати виразні засоби мистецтва живопису, графіки в такий вид образотворчої діяльності, як малювання; виразні засоби скульптури – в ліплення; вчити дітей створювати декоративні роботи за мотивами народного декоративно-ужиткового мистецтва, використовувати елементи конструкторських рішень архітектури у конструктивній творчості дітей.

Найважливішою умовою розкриття творчої активності дітей є створення загальної атмосфери доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху для кожної дитини. Таке завдання вимагає особливої уваги. Під час виконання дітьми завдань їм необхідно надавати допомогу. Слід намагатися організувати спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла відкрито радіти результатам як власної, так і спільної творчості.

У процесі зображувальної діяльності забезпечується всебічне виховання дошкільників: сенсорне, розумове, естетичне, моральне, трудове.

Зображувальна діяльність тісно пов’язана з сенсорним вихованням. Безпосереднє, чуттєве знайомство з предметами та явищами, з їхніми властивостями та якостями складають лінію сенсорного виховання.

Зображувальна діяльність – це специфічне образне пізнання дійсності. Для того щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, попередньо потрібно добре з ним ознайомитись. Формування уявлень про предмети потребує засвоєння знань про їхні властивості та якості, форму, колір, величину, положення в просторі. Діти знаходять ці якості, порівнюють предмети, знаходять схожість та відмінність, тобто виконують розумові дії. Таким чином, зображувальна діяльність сприяє сенсорному вихованню, розвитку наочно-образного мислення.

Навчання зображувальної діяльності сприяє формуванню таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. У процесі спостережень, при обстеженні предметів та їхніх частин перед зображенням, дітей вчать виділяти форму предметів та їхніх частин, величину і розміщення частин у предметі, колір. Зображення різних за формою предметів потребує їх зіставлення та встановлення відмінностей. Разом з тим діти вчаться порівнювати предмети, явища та виділяти в них загальне та відмінне, об’єднувати предмети за схожими ознаками.

На заняттях із зображувальної діяльності розвивається мовлення дітей: засвоєння назв форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесі спостережень за предметами та явищами, при обстеженні предметів, а також при розгляданні ілюстрацій, репродукцій картин художників позитивно впливають на розширення словникового запасу та формування зв’язного мовлення. Використання образних порівнянь, віршів для естетичної характеристики предметів сприяє розвитку виразного мовлення.

При проведенні занять виникають сприятливі умови для формування таких якостей, як ініціативність, допитливість, розумова активність та самостійність, цікавість.

Велике значення зображувальної діяльності полягає в тому, що вона є засобом естетичного виховання.

У процесі зображувальної діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного сприймання та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття.

Для естетичного виховання дітей та для розвитку їх зображувальних здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі, творах прикладного мистецтва допомагають дітям глибше та повніше сприймати явища життя та знаходити образні вираження своїх вражень у малюнках, ліпленні, аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.

Дитяче образотворче мистецтво має суспільний напрям. Значення занять зображувальною діяльністю для морального виховання полягає в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба та вміння доводити розпочату справу до кінця, зосереджено та цілеспрямовано займатися, допомагати товаришу, долати труднощі і т. п. Зображувальна діяльність повинна використовуватися для виховання доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів, які у них виникають.

Формування працелюбності пов’язане з розвитком таких вольових якостей особистості, як увага, наполегливість, витримка. У дітей виховується вміння працювати, досягати бажаного результату.

У процесі зображувальної діяльності поєднується розумова та фізична активність. Для створення малюнка, скульптури, аплікації необхідно докласти зусиль, виконати ті чи інші дії, оволодіти певними вміннями.

Отже, твори образотворчого мистецтва формують інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову сфери, моральне здоров’я.

Основним засобом вираження себе вже на ранніх стадіях життя є малювання. Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого – процесу творчості. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі), і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони. Мобілізуючи розумову діяльність, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

Оволодіння техніками малювання, сам процес художнього зображення є школою підготовки руки дитини до письма, пізнання навколишнього середовища, формування основ математики, розвитку психічних процесів, є лікувальною терапією психіки дитини, підґрунтям для діагностування інтелекту та психічного здоров’я дитини, розвитку мовлення. Тож малювання для дитини дошкільного віку – школа інтелектуального розвитку. Малювання – природна і приємна діяльність для дитини.

На заняттях із ліплення емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості, зате більше діє формою, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей дошкільного віку. Вона сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення. Скульптура, як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного.

У родині образотворчих мистецтв ліплення відіграє таку саму роль, як і арифметика в математичних науках. Це абетка уявлень про предмет. У малюванні предмет зображується відносно. Через перспективу часто зменшується, а іноді й зовсім втрачається справжність властивостей предмета, головний його зміст. Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного – тіла від приставних частин – усе це ясно передається при зображенні предмета за допомогою ліплення. Скульптура надає тривимірне зображення предмета. Частіше за все предметом скульптурного зображення виявляється людина, рідше – тварини, неживі предмети. Скульптуру можна спостерігати з різних сторін, тому дуже важливо поставити її так, щоб добре сприймався силует фігури, її жест, рух.

Великий естетичний вплив мають твори декоративного мистецтва. Краса вишиваних узорів, візерунки різьби, барвистість народного розпису, філігранна техніка писанкових орнаментів – невичерпні джерела насолоди.

Важливий засіб у формуванні творчої активності дітей – це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.).

Щодо визначення рівня розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку ми виходили з того, що дітям із високим рівнем розвитку характерне – дитина самостійно справляється із запропонованими завданнями, виконує їх помірковано і вміє пояснити хід власного мислення, працює з задоволенням; із середнім – дитина основну частину завдання виконує самостійно, але дещо невпевнено і постійно потребує підтримки й поради дорослого, на завдання реагує по-різному: як із зацікавленістю, так і байдуже; з низьким – у дитини виникають труднощі щодо виконання завдань, працює без зацікавленості.

Успішне протікання зображувальної діяльності та формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов, а саме:

-         забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;

-         підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);

-         обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.

Це підготує ґрунт для формування інтересу і сприятиме створенню в дітей позитивного ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. Значною мірою цьому сприяє різноманітність форм попередньої роботи:

-         спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;

-         читання художньої літератури;

-         розглядання творів образотворчого мистецтва;

-         цілеспрямований перегляд лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;

-         проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;

-         створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;

-         підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язків для виконання колективних робіт на ін.

Необхідною умовою при цьому є активність вихователя як на занятті, так і під час підготовки до нього, а також активність самих дітей. Вихователь має сам добре розуміти «художню мову» творів мистецтва і доступно, з урахуванням вікових та психологічних особливостей, донести її до дітей. Дорослий подає приклад використання виразного, образного мовлення, сенсорно-емоційних, моральних та художньо-естетичних оцінок і суджень.

До ефективних педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчої діяльності належать:

-         моделювання педагогічного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей малят;

-         інтеграція різних видів діяльності дітей;

-         розвиток у дітей спостережливості, збагачення словника, навчання різних технік і способів зображення;

-         ознайомлення дітей з етапами творчого пошуку;

-         забезпечення всіма необхідними матеріалами для самостійної образотворчої діяльності дітей;

-         використання продуктів дитячої образотворчої діяльності для подарунків малятам і рідним, для прикрашання інтер’єру приміщення ДНЗ, для виставок, ігор тощо.

Благодатно впливає на розвиток дітей використання музичних творів у педагогічному процесі. Музика – бажана гостя на заняттях і з зображувальної діяльності. Під час занять музика створює атмосферу емоційної чутливості, гармонійності, які допомагають розвитку творчості. Музика допомагає розвинути уяву дитини, дарує їй творчі крила і з натхненням кличе маленького митця до створення краси, доповнює барвисту мову живопису мелодією любові, породжує натхнення і бажання творити.

Музику треба використовувати часто, щоб вона увійшла в життя дітей і була впізнавана ними. Під час слухання музики дошкільниками необхідно врахувати психологічні особливості дітей, їхню надзвичайну емоційну чутливість і здатність до чуттєвого сприйняття.

Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Музика, особливо спів, поліпшує мовлення дітей. Співаючи, діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів. Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Завданням сучасної музичної педагогіки є вміння виявити у дітей потенційні можливості творити на базі хороших музичних вражень-переживань. Річ у тому, що вміння дітей вигадувати, творчо і вільно конструювати на музичному матеріалі неповторні мелодії та рухові комбінації має великий потенціал для розвитку творчих здібностей дитини.

Постійному поглибленому зацікавленню музикою сприяють хороша педагогічна атмосфера, безпосередній зв’язок між вихователькою та дітьми. Звичайно, результат буває тільки тоді, коли людина вміє, може і хоче. Не дурімо самих себе: вихователь, який не пережив власний творчий шлях радісного спілкування з музичною культурою і практично має обмежений технічний досвід у цій галузі, не може бути тим творчим «акумулятором» для дітей, котрий знайде вихід із будь-якої творчої проблеми. В епоху техногенного поступу більшість педагогів-музикантів підтримали думку про те, що до музики треба ставитися серйозніше. Діти, які постійно співають, мають низький показник внутрішньої агресії. Психологи помітили, що там, де панує гарна музика, а особливо де домінує спів (спів – це інтонація, пропущена через живе серце), дитячі осередки врівноважені, діти мають рівні, стабільні стосунки, є більш чуйними один до одного. Там, де вихователь невтомно працює над розвитком творчої свідомості дітей, розширюючи пізнання ігровим способом, результат має блискучі показники.

Яка роль вихователя в художньо-естетичному вихованні дітей на різних етапах їхнього розвитку?

Дитині раннього і молодшого дошкільного віку потрібно забезпечити та сформувати:

-         вчасний розвиток чутливості сенсорного апарату;

-         емоційний відгук на сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ.

У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини вже має ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов'язаний із індивідуальним досвідом. Тому вихователю слід ураховувати, що у своїх творах дитина виявляє елементи самостійності, творчої активності. Стимулювання активності дитини – першочергове завдання вихователя при роботі з даною віковою групою.

Для дітей старшого дошкільного віку характерно:

-         глибше сприймання творів мистецтва;

-         зацікавлення настроєм творів мистецтва;

-         розвиток музикального слуху або поетичного хисту;

-         здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби творів мистецтва;

-         пояснювати особливості, оцінювати музичні, літературні твори та твори різних жанрів образотворчого мистецтва;

-         уміння помічати зв'язок між змістом твору і засобами його вираження;

-         вибіркове ставлення до різних жанрів мистецтва і конкретних творів, порівняння їх;

-         виявлення художніх інтересів;

-         прагнення до творчості;

-         відчуття радості від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків.

Вихователі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями. Формування естетичного переживання стимулює потребу в естетичній діяльності.

 

Отже, творчість – важлива складова системи виховання, в ній узагальнено весь життєвий досвід дитини – чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий. Вона лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок, саме тому так важливо сформувати у дітей основи творчості.

Педагогіка ніжності. Детально...

Батькам про шестирічок! Детально...

10 кроків, щоб стати кращими батьками.Детально... 

В садочок? З радістю! Детально...